Весною 1945 року  внаслідок поразки Німеччини у ІІ Світовій війні у межах державних кордонів Польщі опинилося Західне Помор’я.  Польща була зацікавлена у якнайшвидшому заселенні тих величезних за обсягом , значною мірою сільскогосподарських, територій. Форсована  владою ідея «повернення на давні рідні землі» отримала позитивний відгук у більшості суспільства, але акція не мала  успішного завершення. Серед нових мешканців Західного Помор’я були вихідці з усіх регіонів передвоєнної Польської держави. Переселенці охоче займали незнищені індивідуальні господарства. Натомість бракувало охочих поселятися у великих земських господарствах, яких тут було багато. Уряд організував велику пропагандистську кампанію, запровадив цілу систему  заходів з метою заохотити до поселення на так званому «дикому Заході». Невпевненість у тому, що ці землі залишаться польськими,  побоювання щодо особистої безпеки, присутність на цій території місцевих мешканців, німців, та чутки  про створення на Західному Помор’ї колгоспів знеохочували до переїзду. Багато хто, однак,як, наприклад, переселенці з акції «Вісла», опинилися тут з примусу. Інші, як, наприклад, репатріанти з СРСР, часто не мали іншого виходу.

 

Доповідач – доктор Малгожата Махалек.