ББК 82.3(4 Укр)-7 С 76

УДК 05

Друкується за рішенням Вченої  Ради 

Науково-дослідного Інституту  Українознавства  Міністерства освіти і науки України, протокол №5,  від  14  квітня  2008 року.

Друкується  за  рішенням  Вченої Ради Українського  державного університету в Москві, протокол №1, від  12 січня  2011 р.

 

Наукова праця ректора Українського державного університету в Москві, доктора історичних наук, професора, академіка Міжнародної Академії Наук Євразії, академіка Академії Наук Вищої Школи України, провідного наукового співробітника Національного науково-дослідного Інституту Українознавства МОН України, члена Президії Світової Наукової Ради при Світовому Конгресі Українців Віктора Ідзя “Засновник кобзаського мистецтва у повоєнній Польщі - Петро Лахтюк-Пантелеймон Бондарчук, за свідченнями матеріалів газети “Наше Слово”(1961-2002р.)”, з’ясовуює проблему відновлення та популяризації кобзарського мистецтва в повоєнній Польщі.

 На  великому фактичному матеріалі, відтворюється  призабута діяльність засновника кобзаського мистецтва у повоєнній Польщі - Пета Лахтюка- Пантелеймона Бондарчука,  за свідченнями матеріалів газети Об’єднаня українців в Польщі “Наше Слово”(1961-2002р.).

Проаналізований науковий матеріал почерпнутий в газеті Об’єднання українців в Польщі “Наше Слово” може послуговувати джерельною базою у вивченні  становлення та розвитку кобзаського мистецтва у повоєнній Польщі, як і діяльності його засновника  Петра Лахтюка-Пантелеймона Бондарчука  у 1961-2001 роках.

 

Рецензенти: 

 

Кабузан В.-доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник  Інституту Російської Історії РАН, завідувач історичного відділу Українського університету м.Москви(Москва).                

Калакура Я.-доктор історичних наук, професор Київського національного університету, академік Академії Наук Вищої Школи України(Київ).           

Кононенко П.-доктор філологічних наук,  професор, Академік   АНВШ, академік УАПН, академік  МСАН, директор науково-дослідного Інституту  Українознавства Міністерства  освіти і  науки України(Київ).

Недюха М.-доктор філософських наук, професор, завідувач сектору методології  Інституту  Законодавства  Верховної Ради України(Київ).

Огірко О.-доктор філософських наук, професор кафедри філософії Львівської національної академії ветиринарної медицини ім. С.З.Гжицького(Львів).

Плющ М.- доктор філологічних наук, професор, завідувач філологічного відділу Українського університету м. Москви(Москва).                

Шмагало Р.-доктор мистецтвознавства, професор, декан факультету Історії мистецтвознавства Львівської Національної академії мистецтв(Львів).

 

ISBN 12934534 - 2                                                       ©В.Ідзьо   2011р.

 

 

Віктор Ідзьо 

 

 ( 1961-2002р. )

 

Петро Лахтюк(справжнє прізвище Пантелеймон Бондарчук), відіграв величезне значення у заснуванні, розповсюдженні та популяризації кобзарського мистецтва в повоєнній Польщі. Влане його талант і надхнення невтомного поборника українського кобзарства слід поставити на чолі ряду українських бандуристів у  Польщі  в ХХ столітті.

Як засвідчкують автобіографічні джерела, Петро Лахтюк утвержується, як шанувальник українського кобзарського мистецтва в Польщі та  український бандурист зразу ж після повернення з  воркутівської каторги яку він відбував на широких сибірських просторах з 1944 по 1955 роки.

Свою кобзарську справу в Польщі Петро Лахтюк розпочав, як аматор в 1961 році, коли його дружина Ольга Ласка привезла йому у Щецін з Варшави бандуру. Інструмент цей був подарований Міністерством культури УРСР, Міністерству культури народної Польщі, а останнє подарувало бандуру Головному правлінню Українського Суспільно-Культурного  Товариства в Польщі[1].

Такими чином отримавши бандуру,  Петро Лахтюк зрозумів, що боротьба за визволення  України набирає інших форм, культурно-просвітницьких, а збройна боротьба яку він проводив в лавах ОУН-УПА з 1932 по 1944 роки не закінчилася, вона змінилася, як і обставини та методи. Зі збройної боротьби треба було переходити до боротьби на ниві української культури та мистецтва. Керуючись патріотизмом він вирішив використати свій талант для утворення спочатку  української чоловічої хорової капели, а в подальшому і української капели бандуристів у містіТшебятові, яка своїх слухачів та глядачів надихнула вірою у невмирущість української нації, підтримувала надію в українців в перемогу національної ідеї  та  піднесення  української культури та мистецтва  в  Польщі [2]. 

Таким чином, як бачимо із свідчень “Нашого Слова”, Петро Лахтюк в час отримання бандури був звичайним аматором, який вперше познайомився з бандурою в перехідному таборі в Потьмі. Його першим вчителем гри на бандурі був каторжанин-бандурист на прізвище Закора. Бандурист  Закора був родом, як згадує дружна О.Ласка, з  Дніпропетровщини. Слід наголосити, що начальник табору в Потьмі був також виходець з  Дніпропетровщини і тому, як земляку, дозволив зробити Закорі бандуру, який  опісля постійно граючи навчив грати на бандурі найблищого свого приятеля - Пантелеймона Бондарчука(Петра Лахтюка).....