Після Другої світової війни відбулися радикальні зміни у складі етнічних мешканців Щецина. Ті, хто мешкав тут до того часу, відповідно до рішень угод  у Ялті й Потсдамі, були виселені. Їх  місце зайняли новоприбульці, котрі почасти також втратили свої помешкання, що знаходилися на території Речі Посполитої, з постанням Радянського Союзу.

Утворене нове суспільство характеризувалося полікультурністю. Створювали його як давні мешканці, так і нові, серед яких, окрім поляків, було досить багато представників інших національностей – громадян Польщі.
У післявоєнний період  поняття полікультурності трактувалося спрощено і зводилося до пропагування гасел типу: «Були, є, будемо» чи «Повернувся сюди костел, бо повернулася Польща».

Політика, що впроваджувалася без урахування полікультурності нових земель, передбачала якнайшвидше їх об’єднання через  загальнокультурну та національну ідентифікацію, сприяючи тим самим політиці асиміляції та полонізації.
Влада ігнорувала існування меншин, а меншини відповідали на це або опором такій владній політиці, або,  найчастіше, асимілювалася  до існуючої  суспільно-політичної ситуації.

Лише зміни суспільно-політичної системи після 1989 року уможливили переоцінку етнічних реалій. Спричинили до пошуків ментальної самоідентифікації та самоцінності. Полікультурність Щецина  зміцнилася також з появою наступних етнічних груп, зокрема, в’єтнамців, арабів, турків, вірменів.

Нові події спонукали до розвитку ініціатив з метою підтримки тогочасного народного життя. Однією з них стало створення Ради організацій національних та етнічних меншин у Щецині.  До складу Ради входять Щецинське відділення товариства  литовців у Польщі,  Товариство греків Західного Помор’я, Суспільно-культурне товариство німецької меншини  Західнопоморського воєвідства, Щецинське відділення суспільно-культурного товариства євреїв та Щецинське відділення Об’єднання українців у Польщі. Ініціатори цього проекту, що визначає полікультурні історичні традиції Щецина  і покликаний їх відроджувати та розвивати, звертають увагу  на значення полікультурності  в розвитку Європейської Унії, акцентують увагу на збагаченні  форм суспільного і культурного життя   міста, формуванні  толерантності та гуманістичних цінностей  у дусі європейської співпраці  та подолання  упереджень за національною ознакою, що виникають з історичних причин.
 

Національна  меншість – це група громадян Польщі , яка :

• Є менш численна порівняно з титульною національністю Речі Посполитої;
• Істотно відрізняється від основних мешканців мовою, культурою, традиціями;
• Прагне до використання  рідної мови, культури, традицій;
• Самоідентифікує себе відносно певної національної ментальності і спрямована на її  збереження та розвиток;
• Її представники мешкають на території Польскої держави щонайменше 100 років;
• Утотожнюють себе  з народністю певної держави.

В якості національних меншин в Польщі визнано білорусів, чехів, литовців, німців, вірменів, росіян, словаків, українців, євреїв.

Етнічна меншість – це група польських громадян,які:

• Є менш численні порівняно з основним населенням Польщі;
• Істотно відрізняються від основних громадян  у мові, культурі та традиціях;
• Прагнуть до використання рідної мови, культури, традицій;
• Мають свідомість власної історичної етнічної спільноти та є спрямованими  до її  представлення та збереження;
• Її представники мешкають на території  Польщі щонайменше 100 років;
• Не утотожнюють себе з представниками певної національності,  які   мають свою державу.

Як ет’нічні меншини у Польщі визнано караїмів, лемків, ромів і татар.

В якості регіональної мови  визнається мова, яка є традиційно вживаною на території даної держави її громадянами, які складають групу менш численну порівняно з рештою громадян тієї держави  і відрізняється від офіційної  державної мови .  Ці уваги не стосуються діалектів державної офіційної мови та мови мігрантів. Регіональною мовою ,таким чином, є кашубська мова.

Однак   правила, прийняті уставом, не є догмою, вони можуть мати зміни згідно із   практикою щоденного життя. Це стосується, зокрема, Товариства греків Західного Помор’я, кот рі не є  об’єднаними усіма розділами уставу ( не виконується умова щодо проживання на території  Польщі понад 100 років).  Однак, з огляду на  отримані важливі результати співпраці з меншостями,  вирішено  й надалі  розглядати це товариство як рівноправного партнера у цьому контексті.
Рада організацій народнийх та етнічних меншин в Щецині об’єднує 5 національних організацій.

Це, однак, не означає , що тут не існує  представників інших національностей, які співвідносять себе з певної етнічністю.  Деякі з них мали свої структурні організації .  Відомо, що у 1957-1961 роках існувало суспільно-культурне товариство білорусів; у 1960-1961 – відділення культурно-освітнього товариства росіян; у 1984-1989 – відділення культурно-освітнього товариства болгар імені Христо Ботєва.  Цим об’єднанням не вдалося відкрити свого  сталого місця для зібрань після 1989 року. Їх представники зустрічаються  на грунті товариському, родинному або релігійному. Це стосується також  татар  і угруповань, які складаються з нової іміграції . Окрім того, у дев’яностих роках двадцятого століття у Щецині  створена Французька народна гміна  на Помор’ї (1991)   та  відділення кашубсько-поморського об’єднання.