Для окремих громадян Донецької областi подiї початку червня 1951 року — далеке минуле, що ввiйшло в iсторiю. Але багато людей старшого поколiння пам’ятають той тривожний час, а ще бiльше — знають про нього вiд своїх батькiв, бабусь i дiдусiв. Знають i не можуть знайти вiдповiдi на запитання, чому 48 000 га землi, багатої на поклади нафти i газу, було вiддано Польщi? Як могло статися, що 7 167 український сiмей без їхньої згоди було депортовано з Карпат на пiвдень України?

Останнiм часом ми одержали доступ до архiвних документiв, з’явилося багато публiкацiй на цю тему. Насамперед це книги Наталi Кляшторної та Дарiї Петречко. Вони допомагають з’ясувати, що ж вiдбулося насправдi.

Уважно читаючи «Документы и материалы по истории советско–польських отношений», де вмiщенi «Ведомости Верховного Совета СССР. 1951 г.», багато чого починаєш розумiти.

Це переселення було проведено за iнiцiативою уряду Польської Республiки, схвально прийняте Президiєю Верховної Ради СРСР i здiйснене за 9 мiсяцiв. Виступаючи 25.05.1951 р. на засiданнi Сейму Польської Республiки, вiце–голова Ради мiнiстрiв А. Завадський зазначив, що «Договiр про обмiн дiлянками державних територiй» можна вважати новим актом братньої допомоги з боку СРСР, бо вiн допоможе збiльшити економiчний потенцiал Польщi та задовольнити багато її потреб. Суть обмiну в тому, що Польща вiддала Радянському Союзу прикордонну дiлянку в Люблiнському воєводствi обсягом 480 кв. км. А до Польщi вiдiйшли Нижньо–Устрiцький i частини Хирiвського i Стрiлкiвського районiв Дрогобицької областi. Ця територiя також має 480 кв. км.......