Якби ви хотіли шукати зразків того, як дотримуватися традиції – то скажу, що їх можна було знайти на цьогорічному третьому вже фестивалі  «Зустріч культур – Щецин 2011». Протягом двох днів (27–28 серпня) на сцені, розміщеній в Замку поморських князів, з’являлися представники різних культур. Організатори заходу – Щецинський відділ Об’єднання українців у Польщі і Рада національних та етнічних меншин – подбали про те, щоб ця мозаїка культур і традицій була не тільки барвиста, а й творила гарний, багатонаціональний візерунок.

 

Варто нагадати, що «Зустрічі культур», – це наслідок розвитку діяльності Відкритого університету – цілорічного проекту, реалізованого нашим відділом, – підкреслює Іван Сирник, голова Щецинського відділу ОУП. – Реалізується він під гаслом «На стику культур». Це лекції, збагачені мультимедійними показами,  художніми виставками, презентаціями книжок.

Так розважалася публіка під час фестивалю в Замку поморських князів. Фото Олі Куземчак

Основною метою є ознайомлення слухачів з культурними досягненнями народів реґіону і світу. У ході зустрічей представляємо культурні досягнення у сфері музики, живопису, поезії, театру, архітектури, релігії, разом з історичним та географічним контекстом. 

А підсумком цього циклу є фестиваль.

«Зустрічі культур» розпочалися показом «Сонечка» – танцювального ансамблю житомирської Державної школи хореографії. Кожна його поява на сцені (програма була розроблена так, що кожні кільканадцять хвилин артисти змінювалися) викликала захоплення глядачів. Ідеальне виконання,  красиві костюми, ентузіазм молодих танцюристів розігрівали аудиторію. Барвисті козацькі чи гуцульські танці підготовлялися протягом місяців, як сказав Михайло Гузун, директор і хореограф «Сонечка». Тому майстерність виконання – на найвищому рівні. Також слід відзначити інші колективи. На сцені можна було побачити, зокрема, «Šalcinis» – литовську народну групу зі сейненського «Литовського дому», «Žiburys» – литовський молодіжний танцювальний ансамбль та «Klezmer Chidesch» з Німеччини, який складається з євреїв з України, Білорусі, Казахстану та Німеччини, що вже багато років проживають у Берліні. Були також греки, яких представляв ансамбль «Грек Зорба» з Валбжиха, і вперше роми, представником яких був  щецинський гурт «Somnakuna drom», що значить «золота дорога». 

Не можна не згадати про незвичайну зустріч з колективом «Pomeranos – Santa Catarina» з бразильського міста Блуменау, який представив у Щецині традиційні народні танці з Помор’я. 

Їхні предки еміґрували до Бразилії в пошуках хліба 150 років тому. Але взяли з собою за океан поморську традицію та зберегли її як святість у костюмах і танцях. І тепер поморську народну традицію пізнаємо ми завдяки сучасним бразильцям. 

Самі гурти теж часто творять багатонаціональну мозаїку, найкращим прикладом чого є «Klezmer Chidesch». Треба назвати і польсько-український колектив «Леся і музики», у склад якого входять українська співачка та музиканти зі Щецина. Бо музика не знає кордонів – ні національних, ні ментальних. Можна не знати мов окремих націй, можна не розуміти деяких оповістей, але емоції – якщо вони справжні – однакові. Такі зустрічі культур вкрай важливі, бо під час спілкування, ознайомлення з іншими людьми появляється повага для їхньої традиції та культури. 

За короткий час глядачі пройшли лекцію багатокультурної Польщі, а побачений матеріал подіяв зі здвоєною силою. Безсумнівно, це був водночас урок зрозуміння і толерантності. Коли після виступу «Сонечка» розмовляла я з молодими танцюристами, які народилися у вільній Україні, про сенс їхньої діяльності, вони сказали: адже  це традиція нашого народу, то як у цьому можна не бачити сенсу.

Глядачами фестивалю були представники багатьох народів і етнічних груп, яких у Щецині є насправді багато, і на всіх виступах вони розважалися чудово. І саме такі моменти показують нам наше багатство й унікальність. Знають про це й організатори, і слава їм за те, що завдяки їм ми можемо побачити багатовимірний і багатокультурний Щецин.