ОЛЬГА КУЛЬКО.ВАРШАВА-ЩЕЦИН.   

 

 

Ніколи не думала, що вперше побачу Балтійське море з узбережжя Польщі. Та ще й уночі, під час невеликого шторму. Балтику вдалося не стільки побачити, як відчути шум могутньої стихії та солені бризки від хвиль, які розбивалися об пірс.

Під час студійного візиту до Польщі в рамках проекту «Прозора Україна. Громадське та медійне сприяння» ми, журналісти та представники громадських організацій, побували в кількох містах Західно-Поморського воєводства. І зрозуміли, чому цей край називають «раєм для туристів». Золотисті пляжі, чисте море, розвинута туристична інфраструктура, майже в кожному курортному містечку — величні архітектурні пам’ятки... І зовсім поруч, в лісах, які займають третину площі воєводства, можна побачити зубрів та інших тварин, а в численних річках і сотнях озер рибалки ловлять навіть лососеві види риб. Тут можна знайти і чимало розваг для туристів, і надзвичайно чисті та тихі куточки природи. 

У часи, коли у Польщі «будували комунізм», у цьому регіоні було чимало військових баз і працювали великі потужні підприємства. Тепер старі зразки військової техніки є експонатами місцевих музеїв, а більшість «гігантів промисловості», як і в нашій державі, виявилися неконкурентноздатними і закрилися. Натомість у Західному Помор’ї з’являються нові високопродуктивні підприємства, які працюють не «проти природи», а «з турботою про природу». Доповнюють розвиток екотуризму відновлювальні джерела електроенергії: вітрогенератори тут давно не дивина. 

Столиця воєводства — древнє місто Щецин із багатою драматичною історією. Щецин розташований на річці Одрі за 65 кілометрів від Балтійського моря. Тут мешкає близько 450 тисяч жителів і приблизно стільки ж щороку приїжджає туристів. Щецин колись був столицею прусської провінції Померанія, саме тут у 1729 році народилася Софія Августа Фрідеріка, яку ми знаємо як російську імператрицю Єкатерину ІІ. Будинок її родини на Ліхтарній вулиці зберігся досі. Через тридцять років, у 1759, у Щецині народилася ще одна російська імператриця — Марія Федорівна, друга дружина Павла І, мати імператорів Олександра І і Миколи І. Отож Єкатерина ІІ обрала свою землячку за дружину синові.

Міська влада Щецина розробила спеціальний маршрут для туристів, який називається «Золотий шлях». На карті міста і на тротуарах намальована червона пунктирна лінія протяжністю близько 7 кілометрів: від готичної ратуші, повз старовинні костьоли, Замок князів Поморських, через площі і біля десятків історичних будівель, пам’ятників, садів і фонтанів. Оскільки вільний від занять та зустрічей час у нас був після вечері, насолоджуватися неповторною красою Щецина частіше вдавалося в темну пору доби і це додавало місту особливого шарму та таємничості.

 

Одним із головним побажань, яке ми висловлювали перед поїздкою організаторам нашого візиту, була зустріч із українцями, які живуть у Західно-Поморському воєводстві. Наша діаспора тут переважно представлена не заробітчанами чи емігрантами, які добровільно покинули Україну в пошуках кращого життя. Більшість українців, з якими ми зустрічалися — це нащадки примусово переселених у рамках операції «Вісла» мешканців Лемківщини, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині. Не хочу переказувати підручник історії, але реальні історії примусового переселення, роз’єднання родин і виживання на чужій землі ще раз нагадали нам про бездушність радянської влади, яка одним розчерком пера ламала долі сотень тисяч людей.

У Щецині ми зустрілися із паном Іваном Сирником — головою місцевої Спілки Українців. Польська влада надала Спілці досить просторий будинок, де тепер розміщується Щецинський Осередок української культури, діють пункт навчання української мови, Відкритий Університет «На межі культур», українська бібліотека, створено дитячий танцювальний ансамбль «Метелиця» і студентський театр. Як розповів Іван Сирник, Щецинське відділення Об’єднання українців у Польщі щонеділі має годинну передачу «Посиденьки» по місцевому радіо. Половину ефіру транслюються матеріали українською мовою, а наступні 30 хвилин розповідають польською про діяльність Спілки українців та про Україну. Представники діаспори закликали нас, журналістів, писати побільше позитивної інформації про нашу державу. «Коли ми готуємо радіопередачу, хочемо розповісти щось добре про нашу історичну батьківщину. Але знайти хороші новини про Україну дуже важко, — з сумом констатував І.Сирник. — Тож подумайте, який імідж України створюється в світі». Об’єднання українців у Польщі також видає тижневик  «Наше слово». 

Мене найбільше вразив український дух, патріотизм та любов до рідної мови, традицій, яких польські українці навчають своїх дітей і онуків, які народилися за багато кілометрів від історичної батьківщини.  Щороку в Щецині проводять Дні української культури, які у травні 2012 року відбудуться вшістнадцяте. Бережуть українці віру своїх предків і будують православні та греко-католицькі храми. Взагалі релігія має дуже великий вплив на жителів Польщі і навіть на державні процеси. Про стосунки між Церквою та владою я розповім у наступному номері «Вільного життя»

 

«Вільне життя»  Кіцманський тижневик

http://freelife.cv.ua

http://freelife.cv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=996:2011-10-21-08-38-55&catid=51:2011-01-21-07-27-50&Itemid=90